Трансформація парадигми громадянськості: науковий дискурс, соціалізувальний контекст і громадянські настановлення молоді

Анотація

Актуальність дослідження визначається необхідністю поглиблення уявлень про глобальні тренди в еволюції парадигми громадянськості та соціалізувального дискурсу, в якому формуються громадянськість і національна ідентичність молодого покоління.

Мета статті – окреслити напрями трансформації парадигми громадянськості в глобальному науковому та соціалізувальному дискурсах, які впливають на завдання освітнього середовища щодо формування громадянських уявлень молоді, яка навчається, і на основі емпіричних даних дослідити репрезентацію таких трансформацій у настановленнях українського учнівства і студентства.

Метод. Основним методом дослідження є теоретичний аналіз наукових публікацій із соціальних наук, присвячених проблемам трансформації парадигми громадянства і громадянськості. Емпіричне вивчення громадянських настановлень української мололи здійснювалося методами психосемантики з використанням факторного аналізу даних і ранжування.

Результати. Трансформація парадигми громадянськості і спроби реконцептуалізації конструкта зумовлені процесами глобалізації і пошуком відповіді на питання, чи потребують глобалізовані суспільства глобалізованих форм громадянства і які громадянські настановлення потрібні громадянину цифровізованого, комерціалізованого, універсалізованого, фрагментованого і мультикультурного суспільства. Науковий дискурс пропонує концепції глобального, транснаціонального, постнаціонального, європейського, цифрового, адаптивного громадянства, спільною ознакою яких є дистанціювання громадянина від нації-держави, від конвенціональних форм політичного залучення та активного відстоювання соціальних та економічних прав і свобод та «плюралізація» ідентичності. Соціалізувальний контекст, зокрема освітній, наголошує на соціальній парадигмі громадянськості, де громадянин є активною, демократичною, соціально-відповідальною і толерантною особистістю. Що ж до настановлень українського учнівства і студентства, то, згідно з результатами емпіричних розвідок, вони спрямовані на рефлексію і взаємодію з іншими на основі толерантності та інтересу до соціальної, культурної, релігійної різноманітності, а смисли демократичності, соціальної відповідальності, активної і критичної участі розташовані на периферії їхніх уявлень про громадянськість.

Перспективи практичного застосування результатів дослідження полягають в урахуванні отриманих даних для підвищення потенціалу освітнього середовища як соціально-психологічного чинника консолідації громадянськості та національної ідентичності молоді, а також теоретичного моделювання і розроблення інструментарію соціально-психологічних досліджень громадянських настановлень учнівства та студентства.