Феномен безкарності в історії та принцип справедливості

Анотація

Вступ. Особливістю сучасної історико-політичної ситуації є тотальна криза міжнародного права. Завданням сучасних суспільних наук, зокрема соціальної, політичної та історичної психології, є знаходження дієвих інструментів реалізації оновлених принципів міжнародного права, надання їм наукового (не лише політичного і юридичного, а й психологічного) обґрунтування та забезпечення.

Мета роботи – описати і проаналізувати приклади реалізації принципу безкарності та принципу невідворотності покарання за найтяжчі історичні колективні злочини; виявити помітні тенденції щодо наслідків їх реалізації; на основі цього аналізу зробити висновок про можливі історико-психологічні закономірності.

Методологія та наукові підходи. Основними науковими підходами є історична і політична психологія. Методи дослідження спираються переважно на аналіз документів та історичних фактів, а також на аналіз і синтез наукових досягнень у різних галузях і напрямах.

Основні результати. У світовій політичній історії діють два принципи правового регулювання відносин між людьми і групами: 1) принцип безкарності; 2) принцип невідворотності покарання. Щоб з’ясувати, як вони впливають на історію, ми дослідили три «лінії безкарності»: «Московія – Російська імперія – СРСР – РФ»; «більшовизм-сталінізм – маоїзм – комуністичні режими – путінізм»; «Голодомор – Голокост». На основі дослідження ми зробили такі висновки. В усіх глобальних конфліктах завжди перемагали прогресивні сили. Створення міжнародних трибуналів з приводу колективних злочинів завжди мало позитивні наслідки, принаймні для їх фігурантів. Уникнення покарання, «часткове» засудження або порушення принципу справедливості, як правило, призводили до ресентименту, а від нього – до реваншизму. Перехід від демократичного устрою до тоталітарного можливий у законний спосіб, зворотний перехід у законний спосіб неможливий. Усі держави і суспільства, які обрали демократичний шлях розвитку, демонструють економічне зростання і розвиток усіх громадських і суспільних сфер. Демократична перспектива містить у собі ресурс, здатний нівелювати дію закономірностей, пов’язаних з безкарністю і порушенням принципу справедливості.

Висновки. Отримані результати істотно розширюють проблематику досліджень у галузі психології колективних травм, пропонують нові дослідницькі інструменти і практичні засоби для вирішення актуальних завдань сучасної суспільно-політичної ситуації. Перспектива подальших досліджень полягає в розробленні соціально-психологічної теорії історико-культурної картини світу.