Рашизм як тоталізуюча система смислів

Анотація

Актуальність. Теоретична невизначеність поняття «рашизм» зберігається в академічному та публічному дискурсі, де його часто зводять до синоніма фашизму з російською специфікою. Ця концептуальна прогалина ускладнює політичну, аналітичну та правову оцінку війни Росії проти України.

Мета. Дослідження має на меті концептуалізувати рашизм як постбіологічну форму фашизму — систему, у якій цивілізаційна лояльність до «русского мира» функціонально замінює расову доктрину як інтеграційний принцип.

Методологія. Дослідження інтегрує морфологічний аналіз фашизму, соціально-психологічний аналіз десуб’єктивації, психосемантичний аналіз ідеологічних структур та теорії делегітимізації й морального виключення.

Результати. Аналіз показує, що рашизм зберігає морфологічну архітектуру фашизму: конструкт «русский мир» визначає межі належності, критерії лояльності та право на мову, пам’ять і політичну суб’єктність. Риторика «денацифікації» функціонує як семантичний механізм легітимації агресії, воєнних злочинів і геноцидних практик, репрезентуючи українську національну суб’єктність як онтологічну патологію.

Практична значущість. Запропонована концептуальна модель надає теоретичну підставу для політичної, аналітичної та правової констатації фашистської морфології й геноцидної спрямованості російської агресії. Вона може бути використана для фіксації злочинів, аналізу рашистського дискурсу та розробки стратегій контрдискурсу.
Оригінальність. Стаття теоретизує рашизм як окрему цивілізаційно-фашистську морфологію, у якій семантичні конструкти функціонально заміщують біологічну расову доктрину. Це дозволяє пояснити ідеологічне обґрунтування російської війни проти України та культурної елімінації української суб’єктності.

Перспективи подальших досліджень. Подальші дослідження мають емпірично аналізувати геноцидні модальності російської агресії, зокрема руйнування умов життя, культурного відтворення та національної суб’єктності відповідно до статті II(c) Конвенції ООН про геноцид.