Професійна стабільність персоналу пенітенціарної системи україни як індикатор психічного здоров’я: емпіричний аналіз

Анотація

Вступ. Однією із прикладних сфер суспільної системи України є її пенітенціарна система. У реаліях воєнного сьогодення важливого значення набуває саме зміна філософії діяльності персоналу пенітенціарних установ як представників соціально значущих професій. Професійна діяльність пенітенціаріїв пов’язана із щоденними ризиками для життя і здоров’я, необхідністю постійного спілкування з людьми, які мають проблеми різного характеру; така робота вимагає постійного психологічного концентрування уваги і пильності, що, безперечно, впливає на психічне здоров’я персоналу і провокує ризики емоційного вигорання.

Мета роботи. Теоретичне обґрунтування та аналіз результатів емпіричного дослідження професійної стабільності персоналу пенітенціарної системи України як поведінково-психологічного індикатора психічного здоров’я в умовах професійного навантаження.

Методологія та наукові підходи. Методологічний інструментарій дослідження ґрунтується на інтеграції індивідуального і системного підходів до розуміння психічного здоров’я як багатовимірного інтегрального стану, що формується у взаємодії індивідуальних ресурсів і системного виміру професійного середовища. Професійну стабільність представлено як операційний індикатор, що відображає узгодженість між індивідуальними психологічними можливостями працівника і вимогами професійної діяльності й проявляється через суб’єктивне відчуття відповідності посаді, наміри щодо зміни місця роботи або звільнення, а також ступінь включеності в професійну діяльність.

Результати. Дослідженням охоплено персонал різних служб установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України Північно-Східного, Південно-Східного, Західного і Центрально-Західного міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань, а також таборів для тримання військовополонених (n=8823). Для визначення структури загального індексу задоволеності професійною діяльністю використано авторський опитувальник. Серед персоналу пенітенціарної системи виявлено поєднання відносно високого рівня декларованої стабільності і значного латентного пласту нестійкості. Останній проявляється через невизначеність професійних намірів, незадоволеність умовами праці, зокрема рівнем її оплати, і недостатню сформованість мотиваційного ядра професійної діяльності. Зауважено розрив між зовнішньою стабільністю і внутрішнім психологічним станом, що дає підстави інтерпретувати частину професійної стабільності пенітенціаріїв як утримувану або псевдостабільність, пов’язану з ризиками емоційного виснаження.

Висновки. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів для побудови системи раннього виявлення психологічних ризиків та розроблення програм збереження психічного здоров’я персоналу пенітенціарної системи України. Перспективи подальших досліджень пов’язані із застосуванням комплексу психодіагностичних методик, а також використанням факторного і регресійного аналізу для побудови інтегративної моделі психічного здоров’я персоналу пенітенціарної системи, що стане основою для розроблення програм управління професійним вигоранням, збереження психічного здоров’я та розвитку резильєнтності в індивідуальному і системному вимірах.