Травмоінформований підхід: світові практики і український контекст (наративний огляд)

Анотація

Вступ. Українське суспільство тривалий час живе в умовах війни, а її досвід суттєво впливає на соціальну взаємодію, комунікацію та функціонування суспільних систем. У цих умовах особливої актуальності набуває травмоінформований підхід як концептуальний принцип, що враховує вплив травматичного досвіду на людину і суспільство.

Мета: проаналізувати травмоінформований підхід (ТІ) як концептуальний принцип, систематизувати його основні засади і логіку впровадження, а також визначити особливості його застосування в українських реаліях.

Методи. Дослідження базується на наративному огляді сучасної наукової літератури, аналізі принципів, моделей та підходів до впровадження травмоінформованості, а також порівнянні міжнародного досвіду із сучасним українським контекстом.

Результати. Проаналізовано основні принципи травмоінформованого підходу і модель SAMHSA як найбільш поширений підхід у сфері травмоінформованої підтримки. Проведено порівняльний аналіз модифікацій і моделей травмоінформованого підходу, їхніх спільних компонентів і відмінностей. Модель «4R» проаналізовано як один із ключових способів упровадження травмоінформованого підходу та порівняно із сучасними модифікаціями й розширеннями. Встановлено, що український контекст обтяжений додатковими викликами щодо впровадження травмоінформованого підходу через масовість і тривалість травматичного впливу, множинність воєнних досвідів і розмитість межі між отримувачами і надавачами допомоги.

Висновки. Визначено, що попри значну варіативність моделей і підходів сучасні концепції травмоінформованості мають спільне концептуальне ядро, яке найбільш системно представлене в моделі SAMHSA. Водночас практики впровадження травмоінформованого підходу залишаються неоднорідними, недостатньо операціоналізованими і значною мірою залежать від контексту застосування. Показано, зокрема, що український контекст з огляду на додаткові виклики має певні особливості щодо реалізації травмоінформованого підходу через масовість і тривалість травматичного впливу, множинність воєнних досвідів та необхідність одночасної підтримки як отримувачів допомоги, так і самих систем взаємодії. Попри це травмоінформований підхід залишається одним із найбільш перспективних способів організації підтримки, соціальної взаємодії та подолання наслідків війни в українському суспільстві.