Проблеми політичної психології

Соціальна згуртованість як об’єкт психологічного дослідження

Віталій Духневич — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність публікації зумовлена необхідністю конкретизації змістового наповнення категорії “соціальна згуртованість” з позицій психологічного знання.

Мета дослідження – рефлексія тієї соціально-психологічної реальності, що супроводжує процеси єднання і гуртування, та визначення вимірів згуртованості суспільства і параметрів, що розкривають її психологічне наповнення.

Методологія. Метааналіз теоретичних і політичних джерел як систематичний огляд та об’єднання актуальної інформації використано для конкретизації теоретичного змісту й особливостей психологічного бачення категорії “соціальна згуртованість”.

Результати. Запропоновано два виміри соціальної згуртованості. Перший вимір містить об’єктивний і суб’єктивний вектори. Об’єктивний вектор представлений тими явищами і феноменами суспільно-політичного життя, що мають безпосередній прояв у суспільстві; він описує фактичну участь (дії) громадян у суспільному житті; його можна оцінити за реальними, вимірюваними проявами згуртованості в суспільстві, як-от: соціальні зв’язки, економічна рівність, участь у суспільному житті. Об’єктивний вектор демонструє фактичний рівень згуртованості, але не завжди враховує індивідуальні емоції чи переживання. Суб’єктивний вектор проявляється в тих психологічних реаліях, що пронизують усі суспільні відносини та створюють власне можливість спільного існування та спільних дій. Він відображає почуття, ставлення та сприйняття людей щодо згуртованості. Це те, як люди самі відчувають свою єдність, належність до спільноти, те, що їх спонукає долучатися до суспільних процесів. Цей вектор відображає рівень емоційної єдності та готовність до взаємодії. Другий вимір визначається позитивними або негативними наслідками для суспільного життя. До позитивних наслідків можна віднести ті, що сприяють єднанню, утворенню альянсів, союзів та коаліцій; а до негативних – ті, що призводять до роз’єднання.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Соціальну згуртованість визначено як психологічний стан спорідненості та співвіднесення себе з іншими, що передбачає ідентифікацію з ідеєю (цінністю, метою, ідеологією і т. ін.) або суб’єктом (лідером), формування готовності до дій та дії, спрямовані на певний суб’єкт або об’єкт. Представлені групи параметрів у кожному з чотирьох вимірів презентують ті феномени, які можна досліджувати залежно від завдань, що ставить перед собою дослідник соціальної згуртованості. Розроблення відповідних індикаторів для кожного параметра і добирання інструментарію для вивчення психологічного ракурсу соціальної згуртованості становлять подальший напрям і перспективи досліджень.

Технологія прогнозування напрямів суспільного розвитку на середньострокову перспективу

Валерія Жовтянська — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Описано та обґрунтовано технологію прогнозування напрямів суспільного розвитку на середньострокову перспективу. На основі аналізу найбільш популярних на сьогодні підходів до прогнозування суспільного розвитку зроблено висновок про брак методичного забезпечення, спрямованого на конкретику розвитку певного соціуму і водночас такого, що давав би змогу описувати якісні характеристики цього розвитку з урахуванням його внутрішніх чинників. Запропонована технологія являє собою саме таке методичне забезпечення, що свідчить про актуальність її розроблення.

Мета роботи – створення технології прогнозування макросоціальних процесів, яка б базувалася на психологічних характеристиках членів суспільства. Більш конкретно, ідеться про технологію прогнозування суспільного розвитку на середньострокову перспективу.

Методологія і наукові підходи. Запропонована технологія є результатом операціоналізації розробленої раніше п’ятифакторної прогностичної моделі суспільного розвитку. Остання побудована на визначенні бажаних для різних соціальних груп станів соціуму, а також того психологічного і непсихологічного ресурсу, який дає змогу членам цих соціальних груп реалізовувати ці бажані стани.

Результати. Розроблена технологія являє собою алгоритм прогнозування напрямів суспільного розвитку разом із необхідним для його реалізації інструментарієм – гайдом для фокус-групових інтерв’ю і запитаннями анкети для масового опитування. Однак частину запитань анкети має бути сформульовано основі аналізу результатів фокус-групового дослідження.

Висновки. Обґрунтовано потенціал застосування розробленої технології, яка дає змогу визначати тенденції розвитку суспільно-політичних процесів у соціумі на середньострокову перспективу та соціально-психологічні детермінанти цих процесів. Крім того, завдяки технології можна прогнозувати внутрішні конфлікти в суспільстві та форми їх перебігу, зокрема вираженість протестного потенціалу. Окремо обґрунтовано доцільність використання технології для аналізу суспільств, розвиток яких видається непередбачуваним або становить потенційні чи реальні загрози для нашої держави.

Епістемологічні можливості ситуаційної проблематики в соціальному прогнозуванні з погляду психологічної науки

Олена Суший — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Попри активне освоєння психологічною спільнотою ситуаційної проблематики протягом останніх десятиліть фундаментальних наукових розробок у річищі прогнозування соціальної ситуації з позицій соціально-психологічної науки наразі не так багато. Актуальність роботи визначається стратегічними орієнтирами наукового дослідження “Психологічні засади прогнозування сценаріїв розвитку соціальної ситуації в Україні”, покликаного посилити позиції соціально-психологічної науки у сфері соціальної прогностики та сприяти більш активній інтервенції психологічних стратегій і технологій у прогнозування можливих станів та перспектив розвитку соціальної ситуації в Україні.

Мета статті полягає в уточненні основних теоретичних і методологічних постулатів ситуаційного підходу та його ролі в поясненні і передбаченні соціальної поведінки, переосмисленні поняття “соціальна ситуація” як ключової категорії, навколо якої вибудовується поняттєвий апарат дослідження.

Методологія і наукові підходи. Дослідження ґрунтується на засадах загальнонаукової методології та керується її принципами. Пошук наукових джерел, огляд наукового матеріалу, його теоретична і методологічна концептуалізація передбачали застосування методів аналізу, синтезу, дедукції, узагальнення.

Результати. Соціально-психологічний аналіз епістемологічних можливостей ситуаційної проблематики в річищі соціального прогнозування засвідчив, що ситуаційна проблематика становить невидимий, на перший погляд, пласт соціально-психологічних досліджень, але саме завдяки ситуаційному контексту увиразнюється прогностична спрямованість отриманих результатів.

Практична значущість результатів дослідження. Загальний вектор подальших розробок задаємо стратегічними цілями психологічного забезпечення соціального прогнозування як науково-теоретичної і предметно-практичної діяльності, зокрема вироблення аналітичного (соціально-психологічного) інструментарію прогнозування варіативних сценаріїв розвитку соціальної ситуації.

Стратегії психологічного добробуту українців у взаємодії з копінг-стратегіями в умовах війни

Олена Богдан — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. На початку повномасштабного вторгнення більшість українців надихала ідея протистояння російській агресії та переможного миру. На третьому році активної фази війни цих ідей уже недостатньо. Ідея побудови простору персонального і колективного добробуту знайшла висвітлення в чималому доробку психологів демократичних країн, на яких орієнтується українська психологічна наука.

Мета статті – обґрунтувати наявність в українців певного потенціалу щодо розбудови персонального добробуту у взаємодії зі стратегіями подолання викликів війни.

Методологія і наукові підходи. Для дослідження копінг-стратегій українців використано модель BASIC Ph (Lahad Moodi) та розроблену на її основі тестову методику “Місток над прірвою”. Опитано 4843 респонденти в період з травня 2022-го по жовтень 2024 року.

Основні результати. Проведений факторний аналіз масивів даних дав змогу побудувати дев’ятифакторну модель, перші п’ять факторів якої узгоджені зі складниками моделі процвітання PERMA (M. Seligman). Це свідчить про взаємозв’язок копінг-стратегій зі стратегіями психологічного добробуту. Також побудована факторна модель увиразнює деструктивні прояви в реагуванні на стрес – поведінковий, емоційний та когнітивний дисбаланси. Показано відмінності між стратегіями психологічного добробуту для різних цільових груп за ознаками гендеру, віку, типу населеного пункту, професійної належності.

Висновки. Проведене дослідження дає підстави говорити про наявність в українців певного психологічного потенціалу щодо розбудови персонального добробуту навіть в умовах війни. Цей потенціал пов’язаний з їхньою проактивною позицією, залученістю до суспільно корисної діяльності. Долання труднощів війни підсилює наявний потенціал через зміцнення, нарощування віри в себе і здатність спиратися на власні життєві сенси.

Перспективи подальших досліджень та розвідок полягають у вивченні можливостей таких впливів, пов’язаних із психологічною культурою життєвої активності, персональною гідністю, здатністю вибудовувати персональний добробут.

Інтегративний підхід до проблем психологічної реабілітації воїнів в Україні

Світлана Васьківська, Андрій Гірник — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Психологічна реабілітація військовослужбовців в умовах воєнних дій в Україні потребує постійного переосмислення та гнучкого реагування на виклики сучасності.

Мета дослідження – обґрунтувати основні принципи організації психологічної допомоги військовим у контексті сучасних реалій російсько-української війни.

Методологія. В основу роботи покладено узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо заходів, скерованих на поліпшення й відновлення психологічного здоров’я людей, що пройшли випробування війною та адаптуються до мирного життя.

Результати теоретичного дослідження окреслюють ключові принципи ефективного здійснення суб’єктності воїна, що адаптується до мирного життя: оперативності, психологічного скринінгу, соматотерапії, прив’язаності, діяльності, оздоровлення близьких стосунків, соціальності, психологічної трансформації особистості, посттравматичного і духовного зростання. Саме на цих принципах базується інтегративний підхід психологічної реабілітації воїнів.

Практична значущість дослідження полягає у виробленні комплексного соціально-психологічного бачення рекреаційних заходів психологічного відновлення та реабілітації колишніх військових; акцентуації принципів адресної допомоги в посттравматичному зростанні особистості комбатанта. Пропонується під опікою держави створити самотворчі спільноти побратимів, які надихаються цілями психологічного, соціального та духовного самовідновлення людей, які постраждали від війни.

Перспективи подальших досліджень полягають в апробації означених принципів психологічної і соціальної роботи з військовослужбовцями та математико-статистичній перевірці ефективності діяльності на їх основі.

Національна ідентичність українських мігрантів у Німеччині: виклики і перешкоди на шляху самозбереження

Розаліна Благовіста Климчук — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Повномасштабна російська військова агресія змусила мільйони українців шукати притулку за кордоном, а серед країн ЄС за кількістю українських мігрантів лідирує Німеччина. Перебуваючи в сторонньому культурному середовищі, національна ідентичність українців зазнає змін як унаслідок свідомого переосмислення, так і несвідомих процесів.

Метою статті є визначення викликів і перешкод, яких зазнають українські мігранти на шляху збереження своєї національної ідентичності.

Методологія і наукові підходи. Стаття є оглядовою і ґрунтується на теоретичному моделюванні та узагальненні практичного досвіду роботи з мігрантами.

Результати. Описано низку чинників, що визначають напрям змін національної ідентичності українських мігрантів протягом періоду їхнього перебування в Німеччині, таких як значення умов виїзду, культурний шок, родинні зв’язки та соціальне залучення, міфи і дезінформація. Визначено стратегії поведінки в міжкультурних відносинах: інтеграція, сегрегація/сепарація, асиміляція та маргіналізація. Окреслено виклики і труднощі на різних рівнях їхнього прояву: особистісний, міжгруповий, структурно обумовлений, надгруповий – та запропоновано можливі шляхи їх подолання.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Збереження національної ідентичності українських мігрантів у Німеччині – один із пріоритетних напрямів допомоги біженцям. Збереження, підтримання та розвиток національної ідентичності українських мігрантів є важливими умовами просвітництва світу щодо автентичної історії України та розвінчування російських міфів. Складні і багаторівневі стосунки мігрантів із суспільством, яке їх приймає, а також зміни їхньої національної ідентичності внаслідок цієї взаємодії вимагають подальших досліджень та розроблення практичних рекомендацій для психологів-практиків і керівників українських організацій за кордоном.

Особливості прояву довіри до політичної влади у групах громадян на території України і за кордоном в умовах зовнішньої воєнно-політичної агресії

Ольга Палагнюк — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження полягає в необхідності емпіричного вивчення вертикальної інституційної довіри як компонента психологічного образу політичної влади в різних групах українців у контексті проблеми соціальної солідарності громадян.

Мета – представлення результатів емпіричного дослідження особливостей довіри до політичної влади в контексті проблеми соціальної солідарності громадян в умовах зовнішньої воєнно-політичної агресії.

Методологія і наукові підходи. В емпіричному дослідженні взяли участь 1128 респондентів віком 18-55 років і старше, які проживають у різних частинах України, а також у країнах Європи (Німеччині, Австрії, Італії); брали участь у громадських і волонтерських організаціях до і з початком війни, характеризуються різним “типом поведінки” в умовах війни та релігійною належністю. Емпірична верифікація концептуальних теоретичних положень здійснювалась із застосуванням батареї методів і методик, збирання емпіричного матеріалу за якими відбувалося за традиційною та онлайн-процедурами (за період другої половини 2022 – початку 2023 р.) з подальшою тріангуляцією отримання даних.

Результати. З’ясовано, що всі групи респондентів проявляють найбільше довіри до таких інститутів, як “Президент України” і “Головнокомандувач ЗСУ”. Респонденти, які перебувають за кордоном, демонструють значно нижчий рівень довіри до більшості інститутів, зокрема до Уряду, Верховної Ради і політичних партій України. Серед тих, хто виїхав за кордон і не планує повертатися, довіра є однією з найнижчих. Судова система України і місцеві органи влади отримують значно менший рівень довіри, особливо серед респондентів за кордоном, що не планують повернення.

Перспективи дослідження полягають у подальшому вивченні динаміки рівня довіри до інституцій владної вертикалі та особливостей психологічного образу політичної влади загалом в умовах зовнішньої воєнно-політичної агресії, а також у з’ясуванні впливу психологічного образу політичної влади на соціальну солідарність громадян; визначенні шляхів підвищення рівня довіри до державних інститутів.

Особливості політичного відчуження та політичної поляризації в українському суспільстві в контексті війни

Зінаїда Сіверс — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Війна російської федерації проти України змінила сутність і динаміку всіх соціальних процесів, спричинила реальну загрозу національній безпеці нашої країни. Щоб усунути або мінімізувати вплив негативних чинників на національну безпеку, ми маємо передбачити можливі сценарії загроз та розробити програми протидії в кожній зі сфер, які можуть опинитися під загрозою.

Метою статті є висвітлення особливостей політичного відчуження та політичної поляризації в українському суспільстві.

Методи і методологія. Отримання даних забезпечувалося процедурами аналізу на основі напівструктурованого інтерв’ю. Інтерв’ю записано на аудіо й розшифровано дослівно. Для опрацювання результатів використано інтерпретаційний феноменологічний аналіз.

Результати. Виявлено, що громадянська активність, освіта і належність або прихильність до однієї з політичних партій негативно корелюють з політичним відчуженням. Разом з тим національність, соціальне становище, регіон проживання не мають значного впливу на політичне відчуження. У переважної більшості респондентів виявлено низький рівень поінформованості про політику; брак партійної ідентичності як типу соціальної ідентичності; розмитість політичних поглядів та деідеологізованість. Встановлено, що особливістю політичної поляризації в українському суспільстві є те, що наразі в ньому не проявляється ідеологічна поляризація А протистояння на суспільному рівні і в межах маломасштабних комунікацій спричинює поляризацію думок, пов’язаних з війною, а саме: ставлення до громадян, які перебувають на окупованих територіях; ставлення до тих, хто ухиляється від мобілізації; ставлення до внутрішньо переміщених осіб, до тих, хто виїхав за межі країни; ставлення до загальної мобілізації і до економічного бронювання.

Перспективи подальших досліджень. Перспективи подальшого дослідження визначаються спрямованістю на практичний результат – розроблення програм громадянської просвіти та рекомендацій щодо методів та прийомів втручання для боротьби зі згубною поляризацією задля зменшення ризиків політичного відчуження і розвитку згубної поляризації в суспільстві.

Ефективність тренінгу з підвищення стресостійкості військовослужбовців сил територіальної оборони ЗСУ

Родіон Григор’ян — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну значну частину національного спротиву склали новосформовані Сили територіальної оборони Збройних Сил України. Ці Сили формувалися здебільшого з осіб, які до початку повномасштабного вторгнення були цивільними, а тому не мали відповідної військової та психологічної підготовки.

Мета статті – висвітлення результатів оцінювання ефективності проведення курсу тренінгів “Бойовий стрес: перша психологічна допомога та відновлення” за розробленою за участі автора програмою психологічної підготовки військовослужбовців Сил ТрО ЗСУ, спрямованою на підвищення їхньої психологічної стійкості та готовності до виконання службово-бойових завдань.

Методологія. Представлено результати опитування 1920 учасників та учасниць вищезгаданих тренінгів. З липня 2023 року по січень 2024 року автор разом з ГО “Центр стратегічного розвитку “Імпульс” за підтримки НАТО в рамках Комплексного пакету допомоги Україні провели 64 тренінги. Головні дослідницькі питання стосувалися тем програми тренінгу та оцінювання їхньої ефективності.

Результати. Учасники та учасниці визнали поліпшення свого психоемоційного та загального самопочуття, зменшення симптомів бойового стресу/ПТСР, зниження сили реагування на стресові фактори та опанування успішних індивідуальних копінг-стратегій подолання стресу.

Висновки. Оволодіння основними компетентностями першої психологічної допомоги не тільки озброїло учасників та учасниць необхідними знаннями та інструментами, а й сприяло підвищенню їхньої мотивації до подальшої роботи із психологічної підготовки особового складу своїх підрозділів та розвитку культури взаємопідтримки серед побратимів-посестер, що позитивно впливає на психологічну стійкість військовослужбовців і їхню готовність виконувати бойові завдання.

Перспективою подальших досліджень є визначення соціально-психологічних чинників підвищення стресостійкості військовослужбовців Сил територіальної оборони в бойових умовах.

Варіативність проявів українських спільнотних ідентичностей у сфері медіа в умовах війни

Валерія Діброва — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Довготривала війна накладає відбиток на всі сфери життя українців і суспільства загалом. Трансформацій в умовах сьогодення зазнають і спільнотні ідентичності українців, які за своєю суттю і структурою комплексні та багатогранні. Одним з потенційних просторів прояву спільнотних ідентичностей є сфера медіа, особливо та її частина, де вони реалізовуються за допомогою мережі Інтернет. Отже, важливим стає розуміння того, як різні типи ідентичностей проявляються в цій сфері.

Мета наукового дослідження – вивчення проявів спільнотних ідентичностей українців у сфері медіа.

Методологія. Інструментами дослідження були: онлайн-опитування, кореляційний аналіз за критерієм Спірмена, описові статистики, порівняльний аналіз, інтерпретація та узагальнення отриманих результатів.

Результати. Виокремлено чотири типи комплексних ідентичностей українців. Найбільш поширеними серед українців є місцева-громадянська-професійна (МГП) ідентичність (53,7%) і європейська-громадянська-професійна (ЄГП) ідентичність (46,3%), тоді як місцева-східнослов’янська (МС) ідентичність (33,6%) та східнослов’янська-релігійна (СР) ідентичність (21,9%) є порівняно менш представленими. Встановлено прояви ідентичностей у сфері медіа в таких питаннях: виявлення громадянської ідентичності у сфері масової комунікації, довіра до медіа та соціальних мереж, джерела отримання інформації, можливість вільно висловлювати власні думки в соціальних мережах, підтримувальний потенціал медіа та соціальних мереж, вплив медіаконтенту і соціальних мереж на психоемоційний стан, залученість до воєнно-політичних новин, взаємодія зі світовою спільнотою. Зроблено висновок про значущу роль типів ідентичності у взаємодії українців із медіапростором, споживанні інформації та рівні соціальної активності у сфері медіа.

Практичне значення результатів. Описані варіанти проявів українських ідентичностей можуть бути застосовані для розроблення комунікаційних стратегій та протидії дезінформації і пропаганді, а також для визначення кола питань, де можливі потенційні конфлікти чи, навпаки, консолідація суспільства. Подальшою перспективою дослідження є виявлення просторів взаємодії українських ідентичностей у сфері медіа.

Соціальна перцепція аутгрупи в контексті російсько-української війни

Лідія Чорна — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Соціальна перцепція українцями російсько-української війни і росіян як аутгрупи є важливим складником ідентифікаційних процесів серед українців як великої соціальної групи.

Мета роботи – визначити теоретичні засади дослідження соціальної перцепції аутгрупи і на цій основі здійснити емпіричне дослідження структури семантичних уявлень українців про росіян під час російсько-української війни; презентувати результати оригінального емпіричного дослідження соціальних репрезентацій українців про росіян (вибірка – 165 осіб, магістранти за спеціальностями “військова психологія”, “дипломатична служба”, “управління закладами освіти”).

Результати. Визначено теоретичні засади розуміння соціальної перцепції аутгрупи, а саме: етика взаємодії представників інгрупи і аутгрупи передбачає справедливість оцінок їхніх дій та співвіднесення атитюдів груп із соціальною ситуацією; міжгрупова упередженість наявна тоді, коли аутгрупа отримує не просто нижчі оцінки, ніж інгрупа, а хибні і несправедливі оцінки; міжгрупова упередженість є окремим випадком міжгрупової перцепції. Ці теоретичні засади стали підґрунтям емпіричного дослідження. За результатами анкетування та проведеного факторного аналізу з’ясовано семантичну структуру уявлень українців про росіян. Визначення історичних причин російсько-української війни та ідентифікаційні процеси серед українців представлено як основні ознаки фактору, що робить найбільший внесок у сумарну дисперсію показників. Водночас негативні аутгрупові означення росіян хоча й наявні, але не визначають сутність перцепції росіян серед умовної групи українців, яка взяла участь у дослідженні. Негативну соціальну перцепцію українцями росіян означено як справедливо-релевантну їхнім ворожим діям, що співвідноситься із загальними для всіх суб’єктів соціальної взаємодії етичними нормами оцінювання.

Соціальна згуртованість і соціальна ідентичність: взаємозв’язки та взаємовпливи в контексті війни в Україні

Ольга Кухарук — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Феномен соціальної згуртованості набуває особливої значущості в умовах війни, оскільки підтримка стійких соціальних зв’язків є критично важливою для єдності суспільства. Війна в Україні породила соціальні, економічні та психологічні виклики, які становлять загрозу для соціальної згрутованості. Особливої актуальності набуває завдання збереження соціальної згуртованості не тільки під час війни, а й у повоєнний період розбудови стійкого суспільства. Важливо дослідити взаємозв’язок соціальної згуртованості і соціальної ідентичності, щоб ефективно прогнозувати соціальну динаміку та створювати програми, які будуть сприяти ефективній міжгруповій взаємодії.

Мета роботи: проаналізувати взаємозв’язок між соціальною згуртованістю і соціальною ідентичністю в умовах війни; визначити, як тривалий травматичний стрес та колективні виклики впливають на формування і прояви різних видів соціальної ідентичності та рівень соціальної згуртованості.

Методологія. Стаття є оглядовою і базується на теоретичних узагальненнях, аналізі джерельної бази та результатах опитування громадської думки і моніторингів.

Результати. Встановлено, що соціальна згуртованість є динамічним явищем і залежить від психологічних чинників, які змінюються під впливом війни. Соціальна ідентичність може бути конструктивною, сприяючи згуртованості в контексті спільної ідентичності, однак в умовах тривалого травматичного стресу та соціальних потрясінь вона зазнає змін, що загострює міжгрупові суперечності і посилює міжгрупову ізоляцію. Підтримка належного рівня соціальної згуртованості потребує порозуміння між різними соціальними групами та розвитку міжгрупової комунікації, гнучких ідентичностей і конструктивних контактів, що ґрунтується на розумінні динаміки соціальної ідентичності.

Перспективи подальших досліджень полягають у проведенні якісних досліджень, які б контекстуалізували соціальну згуртованість і стали фундаментом для напрацювання психологічних засад підтримки суспільної згуртованості.

Потенціал освітніх впливів на громадянську ідентифікацію в системі державної освітньої політики

Інна Дідук — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність проблеми зумовлена необхідністю розбудови вищої освіти, у центрі уваги якої – активація демократичних цінностей та компетентностей. Такий підхід вимагає аналізу соціально-психологічних впливів освітніх підходів, що забезпечують демократизацію освіти.

Мета роботи – дослідити освітні впливи на процес громадянської ідентифікації як усвідомленої громадянської самовизначеності особистості через її здатність до суб’єктної взаємодії.

Результати. Висвітлено поняття “демократичні компетентності”, з’ясовано його зміст і цінність у системі державної освітньої політики. Демократичні компетентності особистості представлено як здатність поводитися демократично в щоденних справах та індикатор громадянської ідентифікації. Встановлено, що освіта на демократичних засадах є ключовою стратегією державної освітньої політики та індикатором її дієвості. Проаналізовано європейські і вітчизняні практики забезпечення демократизації освіти. В основі цієї моделі окремо виділено цінності, які дають змогу брати участь у культурі демократії і є необхідними для концептуалізації компетентностей. Демократичні компетентності особистості представлено як її здатність мобілізувати й застосовувати психологічні ресурси, зокрема усвідомлювати демократичні цінності. Особливу увагу вітчизняної освітньої парадигми зосереджено на наскрізному компетентнісному підході як процесі непрямої громадянської ідентифікації.

Висновок. Громадянська ідентифікація як результат цілеспрямованої прямої і непрямої ідентифікації розгортається, по-перше, через нормативне визнання та підтримку демократичної спрямованості системи освіти; по-друге, з огляду на особливості освітніх механізмів впливу наскрізного компетентнісного підходу; по-третє, завдяки суб’єкт-суб’єктній громадянській взаємодії учасників освітнього процесу.

Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні потенціалу діяльнісного підходу для громадянської ідентифікації здобувачів вищої освіти.

Компетентність батьків у сфері ментального здоров’я як кейс психоедукаційної роботи в територіальній громаді, що переживає травму війни

Тетяна Асланян — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Травмувальні події війни можуть чинити тривалий вплив на ментальне здоров’я і психосоціальний добробут мешканців громади. Тому поширення практик травма-інформаційного підходу серед членів громади є актуальним суспільним завданням.

Мета статті – представити результати пілотного дослідження розвитку компетентності батьків у сфері ментального здоров’я як успішного кейсу в умовах громад, що переживають травму війни.

Методологія. Представлено результати проведення пілотного дослідження психологічної грамотності і психологічних компетентностей у сфері ментального здоров’я батьків, діти яких проходили реабілітацію в Сімейному центрі ментального добробуту “Твоя опора” (м. Ворзель Бучанського району).

Результати. Самозвіти учасників психоедукаційного тренінгу засвідчили, що їхні потреби в спеціальних психологічних знаннях та розвитку психологічної компетентності щодо комунікації, у вихованні та підтримці дітей, які зазнали травмувального впливу війни, задоволені. Батьки навчилися виявляти зв’язки між стресогенними подіями і можливими психологічними симптомами, про що свідчать результати анкетування. Представлений на електронних ресурсах БФ “Твоя опора” позитивний досвід психоедукації підтвердив, що модель набуття психоедукаційної інформації сприяє зміцненню довіри між членами громади і поширенню позитивного досвіду в цій громаді.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Здобуття відповідних психологічних знань та оволодіння практичними навичками розуміння основних симптомів негативного впливу воєнних подій на розвиток дитини допомагає батькам підвищувати рівень своєї компетентності в наданні психологічної допомоги собі і своїм дітям, що сприяє формуванню стійкості громади до стресів і кризових ситуацій, створює передумови для сталого підвищення якості життя учасників тренінгу та громади загалом. Перспективи дослідження полягають в інтеграції травма-інформованого підходу у сферу освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення.

Політична ідентичність студентської молоді в ракурсі цілей державної освітньої політики

Ірина Жадан — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Метою статті є висвітлення проблем політичної ідентифікації молоді, які гальмують досягнення цілей державної освітньої політики, та визначення коригувальних впливів.

Методи. У статті узагальнено результати емпіричного дослідження особливостей регіональної політичної ідентифікації студентської молоді. Проведено зіставлення законодавчо визначених цілей освітньої політики з репрезентаціями політичної ідентичності, які зумовлюють їх досягнення. Виокремлено проблеми регіональної політичної ідентифікації, які потрібно брати до уваги під час формування державної освітньої політики. До тих, які потребують першочергової уваги, віднесено: залежність політичної ідентичності від регіональних політичних еліт, що негативно позначається на готовності відповідати за долю країни; номінальність ідентичності, що виявляється у відмові від активності, байдужості до проблем державотворення; низький рівень політичної компетентності, що виявляється насамперед у незрілості мотивації політичного вибору, уявлень про цілі та цінності політичної участі, у готовності відмовитися від прав і свобод заради стабільності тощо; невизначеність політичних преференцій, що виявляється в неспроможності розпізнати належність політичних ідей до тих чи тих ідеологій, нездатність передбачити наслідки втілення ідей, вразливість до маніпулювання; конструювання регіональної політичної ідентичності з опозиції “свої-чужі”, що призводить до переживання негативних емоцій під час спілкування з людьми з інших регіонів, відчуття упередженого ставлення з їхнього боку, невдоволення і роздратування під час взаємодії із симпатиками інших політичних сил тощо.

Результати. Визначено основні напрями та завдання освітніх впливів: формування суб’єктних настановлень; уявлень: про “інакшість” – як перспективу, а не перешкоду для розвитку, про потреби і мотиви людей та причини їхніх відмінностей; здатності: до компетентного політичного і громадянського вибору; до самоорганізації для вирішення спільних проблем; до аналізу власних емоцій, оцінок, помилок і з’ясування їх причин; до використання алгоритмів верифікації інформації та встановлення причинно-наслідкових зв’язків; до визначення і дотримання меж тощо.

Підлітки, роз’єднавча пропаганда воєнного часу і булінг: як вони пов’язані?

Анастасія Мельниченко, Наталя Тілікіна — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Зростання ролі інформаційного складника у війні Росії проти України та використання країною-агресоркою роз’єднавчої пропаганди підкреслюють нагальну потребу вивчення її впливу на підлітків, особливо в освітньому середовищі.

Мета статті – з’ясувати, чи зазнають підлітки впливу поляризуючих повідомлень і з яких саме медіаканалів, а також чи впливають такі повідомлення на зміни в шкільному цькуванні.

Методи і методологія. Дослідження охоплювало три етапи, його завданням було оцінити взаємозв’язок між впливом повідомлень розбрату і формуванням упереджень, які відтак можуть призводити до булінгу. Серед застосованих методів – кабінетне дослідження (контент-аналіз соціальних мереж медіаекспертами), серія фокус-групових інтерв’ю та національне опитування учнів 5-9 класів (n = 5 351).

Результати. Контент-аналіз показав, що повідомлення розбрату про біженців, внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та регіональні розбіжності поширюються переважно через російські/проросійські акаунти. На противагу цьому повідомлення розбрату на підставі мови часто виходили з українських акаунтів. Фокус-групи визначили TikTok та Instagram як основні канали, де підлітки стикаються з такими повідомленнями. Респонденти також повідомили, що були свідками того, як поляризуючі наративи ставали приводом для булінгу в реальних ситуаціях. Згідно з результатами опитування, 60,5% учнів стикалися з повідомленнями розбрату переважно в соціальних мережах (39%). Як показав критерій кутового перетворення Фішера, підлітки, які натрапляли на такі повідомлення, значно частіше погоджувалися з негативними стереотипами, які поширювала пропаганда (наприклад, φемп.=12,043 – для упереджень за регіоном походження, φемп.=12,998 – для упереджень, пов’язаних з мовою).

Висновки. Результати дослідження підтверджують, що пропаганда розбрату спричинює поширення упереджень, які можуть призводити до булінгу через відмінності в досвіді, пов’язаному з війною. Дослідження підкреслює необхідність розроблення та впровадження програм медіаграмотності для протидії впливу пропаганди та наголошує на ролі батьків як акторів втручання, здатних зупинити руйнівний вплив пропаганди.

Соціальні уявлення про колаборантів у масовій політичній свідомості молоді

Олександр Дроздов — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім рівнем вивченості психологічних і соціально-психологічних аспектів феномену колабораціонізму у вітчизняній психологічній науці.

Мета статті полягає у визначенні змістової специфіки соціальних уявлень про колаборантів у масовій політичній свідомості вітчизняної молоді.

Методи і методологія. Методом онлайн-опитування у вересні 2024 р. опитано 449 студентів (віком від 17 до 35 років; 83% – жіночої і 17% – чоловічої статі) з різних регіонів України: Північ, Центр, Захід, Схід, Південь. Досліджуваним пропонувалася авторська анкета з комплексом закритих питань. Частотний аналіз результатів проводився у двох групах студентів: які не були і які були знайомі з особами, що стали колаборантами.

Основні результати і висновки. Соціальні уявлення про колабораціонізм і колаборантів у масовій політичній свідомості молоді мають переважно стереотипний характер. Поширеність цього явища загалом оцінюється на середньому рівні. Більшість колаборантів респонденти уявляють як дорослих людей, які раніше обіймали чиновницькі посади в місцевих органах влади або не мали роботи. У масовій свідомості молоді простежується кілька різних образів-“типажів” колаборантів: прагматично орієнтовані (які керуються мотивацією отримання грошей та/або підвищення власного статусу) й ідеологічно орієнтовані (прибічники “російського світу”); “добровольці” (яких слід обмінювати на наших військовополонених) та “вимушені” (діяльність яких слід оцінювати і карати індивідуально). При цьому соціальні уявлення про колаборантів залежать від низки чинників, зокрема від особистого досвіду (знайомства з такою людиною/людьми), що позначається на оцінках поширеності колабораціонізму, уявленнях про соціодемографічні та мотиваційні особливості колаборантів.

Перспективи подальших досліджень вбачаються у вивченні уявлень про колаборацію і колаборантів серед мешканців тимчасово окупованих і звільнених територій України, що дасть змогу ефективніше планувати та реалізовувати політику реінтеграції цих регіонів.

Алгоритм верифікації результатів емпіричного дослідження економічної поведінки студентської молоді

Олександр Малхазов — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Мета роботи – представити обґрунтування послідовності дій щодо верифікації результатів емпіричного дослідження спрямованості економічної поведінки молоді.

Методологія дослідження. Алгоритм охоплює такі етапи: розрахунок та аналіз статистичних характеристик досліджуваних змінних (для встановлення однорідності/неоднорідності вибірки; відповідності її нормальному закону розподілу і можливості в подальшому використовувати параметричні/непараметричні методи математичної обробки даних); визначення обсягу генеральної сукупності, на який можна поширювати висновки, зроблені на основі аналізу даних дослідження; візуалізація статистичних показників з використанням пелюсткової діаграми (для спрощення визначення вектора змін на основі аналізу змісту індикаторів з оцінками, вищими за середні); розрахунок інтеркореляційної матриці за середньостатистичними значеннями оцінок економічних уявлень та практик студентської молоді (для виявлення індикаторів з найбільшою кількістю значущих кореляційних зв’язків та аналізу їхнього змісту, за результатами чого підтверджується (або спростовується) припущення, висунуте на етапі аналізу пелюсткової діаграми); кластеризація масиву даних методом найменших квадратів (для виявлення найбільш вагомих кластерів та аналізу змісту індикаторів, які їх утворюють, з подальшим підтвердженням (спростуванням) припущення, висунутого на попередньому етапі верифікації); побудова кореляційно-факторно-кластерної моделі за допомогою програми “R” з розрахунком низки коефіцієнтів (на основі аналізу моделі формулюється остаточний висновок щодо достовірності отриманих даних та їхньої придатності для побудови прогностичної моделі).

Результати. Застосувавши описаний алгоритм для верифікації масиву даних дослідження економічної поведінки молоді, автор підтвердив достовірність отриманих результатів і визначив вектор змін економічної поведінки молоді.

Економічні орієнтації молоді: семантична структура і регіональні особливості

Світлана Позняк — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність вивчення економічних орієнтацій молоді та їхніх регіональних особливостей пояснюється необхідністю розширення наукових уявлень про роль соціокультурних чинників конструювання економічної ідентичності, урахування яких в освітній практиці сприятиме підвищенню рівня адаптації молоді до зміни економічних і загальносоціальних умов їхньої життєдіяльності в глобалізованому і цифровізованому суспільстві.

Мета статті – представити результати емпіричного дослідження економічних орієнтацій учнівської і студентської молоді в різних регіонах та здійснити порівняльний аналіз даних для визначення регіональних особливостей економічної ідентичності молоді.

Методи. Підходи, застосовані до операціоналізації предмета дослідження, визначаються такими основними положеннями: економічний вибір суб’єкта прямо корелює з його ідентичністю, самовизначення суб’єкта відіграє пріоритетну роль щодо зовнішніх стимулів у конструюванні його економічної ідентичності, економічні орієнтації суб’єкта мають ціннісно-смислову детермінацію. Емпіричне дослідження економічних орієнтацій молоді, до якого було залучено учнів і студентів Західного, Південного, Північного, Східного та Центрального регіонів, проводилося за допомогою методів психосемантики і порівняльного аналізу даних.

Результати. Висновки емпіричного дослідження підтверджують положення про центральне місце ціннісних регуляторів в економічних орієнтаціях молоді. Значення соціальної цінності економічної діяльності виявилось одним з найінформативніших компонентів у структурі семантичного простору економічних орієнтацій учнівської та студентської молоді як за результатами аналізу загального масиву відповідей респондентів, так і окремо за регіонами. Аналіз регіональних масивів даних показав, що соціальна цінність економічної діяльності є смисловою детермінантою орієнтацій молоді Півночі, Сходу і Центру, тоді як молодь Заходу надає пріоритет економічній свободі та незалежності, а молодь Півдня – регулюванню економічної діяльності.

Патріотичний контент як прояв етичності цифрової поведінки користувачів в українських соцмережах

Наталія Череповська — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальною проблемою для українського суспільства на третьому році повномасштабної війни є оптимізація комунікативної поведінки громадян як у реальному повсякденному житті, так і в соціальних мережах, у яких вони проводять чималу частину свого життя. Стаття презентує особливості цифрової поведінки, опосередкованої створенням і поширенням патріотичного цифрового контенту різної етичної якості.

Метою статті є виявлення тенденцій, пов’язаних з різними проявами етичності цифрової поведінки користувачів соціальних мереж.

Методологічні засади. Дослідження здійснено в контексті цифрового гуманізму на засадах принципу права на свободу самовираження та моральну відповідальність за свої дії в цифровому просторі. Застосовано методи тематичного аналізу, систематизації цифрового контенту, його категоризації за етичними ознаками.

Результати дослідження. Проаналізовано цифровий контент патріотичного змісту та виявлено найбільш популярні його види: “зображення” (графіка, світлини) і “меми” (зображення з текстом, короткі тексти). Здійснено аналіз графічного і текстового формату (понад 1500 об’єктів). Визначено загальну особливість досліджених форматів: їхній зміст подається переважно в жанрі гумору. Розроблено критерії етичності цифрового патріотичного контенту та здійснено його категоризацію. Виявлено основні тенденції прояву етичності цифрової патріотичної поведінки українців у соцмережах: дві третини обсягу аналізованого контенту опосередковано свідчить про їхню етичну, толерантну поведінку; одна третина – про прояви неетичної цифрової поведінки.

Перспективи практичного застосування результатів дослідження полягають у розробленні основних правил оптимальної етичної цифрової агентності: відповідальність суб’єкта за зміст створеного/поширеного патріотичного контенту та критичне сприймання будь-якого цифрового контенту в соціальних мережах.

Міжнародні підходи та сучасні національні практики забезпечення інклюзивності і роль медіаконтенту

Олена Кочемировська — пт, 27 гру 2024 00:00:00 +0200

Актуальність. Інклюзивний медіавплив є важливим чинником формування почуття належності в соціальних групах, потенційно або реально вразливих до виключення. Особливої важливості він набуває в умовах поляризації суспільства, пов’язаної з впливом умов воєнного часу, і під кутом зору збереження та посилення згуртованості як підґрунтя для ефективного повоєнного відновлення.

Мета статті – представити концепцію інклюзивності і почуття належності як суттєвих предикторів соціальної згуртованості та показати роль медіаконтенту в їх забезпеченні.

Методи. Кабінетне дослідження ролі медіаконтенту в зміцненні соціальної інклюзії у більш широкому контексті формування почуття належності, зокрема вразливих груп, що з’явилися у зв’язку з воєнними діями в Україні.

Результати. Інклюзивність у спільнотах та культура належності є фундаментальною потребою, яка вимагає активного задоволення, особливо у зв’язку з появою “нових вразливих” груп як-от: екскомбатанти; колишні військовополонені; внутрішньо переміщені особи; біженці і вимушені мігранти; поверненці; особи, що пережили втрати/травми, пов’язані з воєнними діями, та інші. Потрібно розширити системне бачення соціально-психологічних практик, які сприяють подоланню викликів у різних сферах або запобіганню цим викликам, забезпеченню рівності та недопущенню дискримінації. Важливим завданням є створення інклюзивного простору, зокрема в цифровому середовищі, де кожна людина перебувала б у безпеці, відчувала власну цінність та повагу до себе, зберігала свою ідентичність.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Створення інклюзивного цифрового простору в означає підтримку відмінностей користувачів у медіапросторі, а також роботу з ними щодо того, як вони можуть бути більш дружніми до різноманітності з огляду на обсяг контенту, яким вони обмінюються онлайн. У подальшому планується дослідити концепт почуття належності, процеси забезпечення недискримінації і роль медіаконтенту.