Соціальна згуртованість як об’єкт психологічного дослідження

Анотація

Актуальність публікації зумовлена необхідністю конкретизації змістового наповнення категорії “соціальна згуртованість” з позицій психологічного знання.

Мета дослідження – рефлексія тієї соціально-психологічної реальності, що супроводжує процеси єднання і гуртування, та визначення вимірів згуртованості суспільства і параметрів, що розкривають її психологічне наповнення.

Методологія. Метааналіз теоретичних і політичних джерел як систематичний огляд та об’єднання актуальної інформації використано для конкретизації теоретичного змісту й особливостей психологічного бачення категорії “соціальна згуртованість”.

Результати. Запропоновано два виміри соціальної згуртованості. Перший вимір містить об’єктивний і суб’єктивний вектори. Об’єктивний вектор представлений тими явищами і феноменами суспільно-політичного життя, що мають безпосередній прояв у суспільстві; він описує фактичну участь (дії) громадян у суспільному житті; його можна оцінити за реальними, вимірюваними проявами згуртованості в суспільстві, як-от: соціальні зв’язки, економічна рівність, участь у суспільному житті. Об’єктивний вектор демонструє фактичний рівень згуртованості, але не завжди враховує індивідуальні емоції чи переживання. Суб’єктивний вектор проявляється в тих психологічних реаліях, що пронизують усі суспільні відносини та створюють власне можливість спільного існування та спільних дій. Він відображає почуття, ставлення та сприйняття людей щодо згуртованості. Це те, як люди самі відчувають свою єдність, належність до спільноти, те, що їх спонукає долучатися до суспільних процесів. Цей вектор відображає рівень емоційної єдності та готовність до взаємодії. Другий вимір визначається позитивними або негативними наслідками для суспільного життя. До позитивних наслідків можна віднести ті, що сприяють єднанню, утворенню альянсів, союзів та коаліцій; а до негативних – ті, що призводять до роз’єднання.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Соціальну згуртованість визначено як психологічний стан спорідненості та співвіднесення себе з іншими, що передбачає ідентифікацію з ідеєю (цінністю, метою, ідеологією і т. ін.) або суб’єктом (лідером), формування готовності до дій та дії, спрямовані на певний суб’єкт або об’єкт. Представлені групи параметрів у кожному з чотирьох вимірів презентують ті феномени, які можна досліджувати залежно від завдань, що ставить перед собою дослідник соціальної згуртованості. Розроблення відповідних індикаторів для кожного параметра і добирання інструментарію для вивчення психологічного ракурсу соціальної згуртованості становлять подальший напрям і перспективи досліджень.