Вітчизняна академічна психологічна спільнота: Соціодемогафічні та соціально-психологічні характеристики

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім рівнем вивчення соціодемографічних та соціально-психологічних характеристик сучасних українських психологів, зокрема рівня і факторів їхнього психологічного благополуччя (що є вагомим чинником ефективності професійної діяльності).

Мета статті полягає у вивченні соціодемографічних та соціально-психологічних параметрів представників вітчизняної академічної психологічної спільноти, зокрема рівня і чинників їхнього особистісного та професійного благополуччя.

Метод і методологія. Шляхом онлайн-опитування досліджено 287 психологів – викладачів закладів вищої освіти та співробітників науково-дослідних інститутів психологічного профілю з різних регіонів України. Досліджуваним пропонувалися: 1) авторська анкета, котра містила питання щодо їхніх соціодемографічних та професійних характеристик, а також завдання з елементами суб’єктивного шкалювання щодо рівня та чинників професійного благополуччя; 2) шкала суб’єктивного благополуччя Е. Діннера (SWLS).

Основні результати та висновки. Здійснено реконструкцію соціодемографічного та соціально-психологічного «профілю» середньостатистичного академічного психолога України. Це жінка 47-48 років, яка близько 20 років викладає психологію в державному закладі вищої освіти (працює на повну ставку); психологією зацікавилася ще в юнацькому віці (навчалася за цією ж спеціальністю); вона кандидат наук (дисертація, найімовірніше, була з педагогічної та вікової психології), доцент; часто має сертифікат (диплом) про додаткову психологічну підготовку в галузі практичної психології, що дозволяє їй іноді надавати психологічну допомогу іншим на волонтерських засадах; рівень свого суб’єктивного благополуччя оцінює як середній; у професії їй подобаються: можливість спілкування з іншими людьми, зручний графік та інтелектуальна спрямованість роботи, відчуття її соціальної значущості; вона не задоволена рівнем своєї заробітної плати, через що часом виникають думки про зміну місця роботи. Структура «референтної групи» вітчизняних академічних психологів відображає певну поляризованість та строкатість їхньої професійної свідомості (яка перебуває «десь між» західними, вітчизняними та радянськими парадигмами і, відповідно, авторитетами).

Перспективи подальших досліджень вбачаються у вивченні інших демографічних та соціально-психологічних особливостей представників вітчизняної академічної (а також практичної) психології, які, зокрема, пов’язані з ефективністю професійної діяльності.