Теоретичний аналіз інструментарію дослідження почуття причетності

Анотація

Актуальність. Інтерес до вивчення почуття причетності зростає останнім часом у зв’язку з тим, що в умовах повномасштабного воєнного вторгнення Росії на територію України багато громадян перемістилося або в межах самої країни, або виїхало за кордон. Громадяни, які вимушено покинули свою країну, відмовилися від налагодженого життя, почуваються роз’єднаними зі своєю спільнотою, з одного боку, а з другого – постали перед необхідністю болючої та неминучої інтеграції в нове суспільство. Для того щоб повернути собі почуття причетності, вони намагаються долучатися до спільних справ, проявляють готовність щось робити на користь загалу, прагнуть відновити звичні зв’язки з групою, яку вони покинули. У зв’язку з тим, що наразі психологія не має науково обґрунтованого інструментарію вивчення почуття причетності, ми вирішили зробити огляд наявних зарубіжних методик, предметом аналізу яких є саме почуття причетності.

Метою статті є теоретичний аналіз психологічного інструментарію дослідження почуття причетності суб’єкта.

Методологія: теоретико-порівняльний аналіз психологічного інструментарію дослідження почуття причетності суб’єкта.

За результатами проведеного дослідження перекладено на українську мову та проаналізовано п’ять психологічних методик, а саме: опитувальник почуття причетності «SOBI»; шкалу соціального зв’язку; загальну шкалу причетності; індекс зв’язку зі спільнотою, індекс залученості сім’ї до школи; короткий опитувальник «Почуття причетності в складних життєвих обставинах». Встановлено, що чотири вищепредставлені інструменти спрямовані на дослідження почуття причетності особи, яка перебуває у звичайних умовах, тоді як опитувальник «CSBS» розкриває особливості причетності суб’єкта, який перебуває в складних життєвих обставинах, таких, наприклад, як вимушена еміграція або тимчасовий прихисток.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в адаптації психологічного інструментарію для подальшого використання на українській вибірці, а також проведення порівняльного аналізу почуття причетності внутрішньо переміщених осіб і тих, хто знайшов тимчасовий прихисток в інших країнах унаслідок війни в Україні.