Валідизація методики «Діагностика міжособового непрощення в близьких стосунках» на українській вибірці
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Актуальність дослідження визначається дефіцитом методик діагностики прощення в міжособових стосунках, важливістю пошуку ефективних способів емоційної регуляції в міжособових стосунках, неоднозначністю концепту «прощення» у психології, браком емпіричних досліджень у цьому напрямі, можливостями використання валідизованих методик у психологічній консультативній роботі і в дослідницьких цілях.
Метою статті є виявити та проаналізувати дослідницький потенціал методики «Діагностика міжособового непрощення в близьких стосунках» авторів M. E. McCullough, K. C. Rachal, S. J. Sandage, E. L. Worthington, S. W. Brown, T. L. Hight (McCullough et al., 1998).
Методологія і наукові підходи. Перевірку валідності і надійності української версії методики здійснено на вибірці із 792 осіб (406 жінок і 386 чоловіків) віком від 18 до 60 років. Для перевірки конвергентної і дивергентної валідностей методики «Діагностика міжособового непрощення в близьких стосунках» (McCullough et al., 1998) застосовано такі психодіагностичні методи: 1) опитувальник «Шкала глибинної готовності до пробачення», автори: Л. Томпсон, Ч. Снайдер, Л. Хоффман (Thompson et al., 2005) в адаптації Е. Л. Носенко і А. В. Сокур (Носенко, & Сокур, 2018); 2) опитувальник «Шкала прощення як риси характеру», автори: Дж. В. Беррі, E. Л. Уортингтон, Л. Е. О’Коннор, Л. Парротт, Н. Г. Уэйд (Berry et al., 2005; Кравчук, 2020); 3) методика «Особистісна агресивність і конфліктність», автори: Є. Ільїн, П. Ковальов.
Результати. Методика «Діагностика міжособового непрощення в близьких стосунках» (McCullough et al., 1998) є інформативним психодіагностичним інструментом, який може бути рекомендовано до використання в психологічній консультативній роботі і в дослідницьких цілях. Методика характеризується хорошою внутрішньою узгодженістю і ретестовою надійністю.
Висновки. Емпіричні результати свідчать про належні конструктну, конвергентну, дивергентну валідності методики «Діагностика міжособового непрощення в близьких стосунках» авторів M. E. McCullough, K. C. Rachal, S. J. Sandage, E. L. Worthington, S. W. Brown, T. L. Hight.
Завантаження
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Baskin, T. W., & Enright, R. D. (2004). Intervention Studies on Forgiveness: A Meta-Analysis. Journal of Counseling & Development, 82(1), 79–90. doi: 10.1002/j.1556-6678.2004.tb00288.x (in English)
Berry, J. W., Worthington, E. L., O’Connor, L. E., Parrott, L. I. & Wade, N. G. (2005). Forgivingness, vengeful rumination, and affective traits. Journal of Personality, 73, 1–43. (in English)
Derrida, J. (2005). On Cosmopolitanism and Forgiveness. London: Taylor & Francis. (in English)
Emmons, R. A. (2000). Personality and forgiveness. In M. E. McCullough, K. I. Pargament, & C. E. Thoresen, Forgiveness: Theory, research, and practice (рр. 156–175). New York: Guilford Press. (in English)
Enright, R. D. (1996). Human Development Study Group. Counseling within the forgiveness triad: On forgiving, receiving forgiveness, and self-forgiveness. Counseling and Values, 40, 107–126. (in English)
Enright, R. D. (2001). Forgiveness Is a Choice: A Step-by-Step Process for Resolving Anger and Restoring Hope. Washington, DC: American Psychological Association. (in English)
Fitzgibbons, R. P. (1986). The cognitive and emotive use of forgiveness in the treatment of anger. Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training, 23(4),
629–633. doi: 10.1037/h0085667 (in English)
Hall, J. H., & Fincham, F. D. (2005) Self-forgiveness: The stepchild of forgiveness research. Journal of Social and Clinical Psychology, 24(5), 621–637. (in English)
Harper, Q., Worthington, E. L., Griffin, B. J., Lavelock, C. R., Hook, J. N., Vrana, S. R., & Greer, C. L. (2014). Efficacy of a workbook to promote forgiveness: a randomized controlled trial with university students. Journal of Clinical Psychology, 70(12), 1158–1169. doi: 10.1002/jclp.22079 (in English).
Heider, F. (1958). The Psychology of Interpersonal Relations. N.Y.: Wiley. (in English)
Kravchuk, S. L. (2020). Validyzatsiia opytuvalnyka «Shkala proshhennia jak rysy kharakteru» na ukrainskii vybirtsi [Validation of the survey «Scale of forgiveness as a measure of character» in the Ukrainian region]. Problemy suchasnoi psykholohii, 1(17), 212–219. (in Ukrainian)
Lijo, K. J. (2018). Forgiveness: Definitions, Perspectives, Contexts and Correlates. Journal of Psychology & Psychotherapy, 8(3), 342. doi: 10.4172/2161-0487.1000342 (in English)
Maltby, J., MacAskill, A., & Day, L. (2001). Failure to forgive self and others: a replication and extension of the relationship between forgiveness, personality, social desirability and general health. Personality and Individual Differences, 30, 881–885. doi: 10.1016/S0191-8869(00)00080-5 (in English)
McCullough, M. E (2001). Forgiveness: Who Does It and How Do They Do It? Current Directions in Psychological Science, 10(6), 194–197. doi: 10.1111/1467-8721.00147 (in English)
McCullough, M. E., Rachal, K. C., Sandage, S. J., Wortinghton, E. L., Brown, S. W., & Hight, T. L. (1998). Interpersonal forgiving in close relationships: II. Theoretical elavoration and measurement. Journal of Personality and Social Psychology, 75, 1586–1603. (in English)
McCullough, M. E., & Witvliet, C. V. (2002). The psychology of forgiveness. Handbook of Positive Psychology, 2, 446–455. (in English)
Mullet, E., & Girard, M. (2000). Developmental and cognitive points of view on forgiveness. In M. E. McCullough, K. I. Pargament, & C. E. Thoresen, Forgiveness: Theory, research, and practice (рр. 111–132). New York: Guilford Press. (in English)
North, J. (1987). Wrongdoing and Forgiveness. Philosophy, 62(242), 499–508. (in English)
Nosenko, E. L., & Sokur, A. V. (2018). Shkala hlybynnoi gotovnosti do probachennia: opys ta adaptatsiia [The deep readiness-to-forgiveness scale: description and adaptation]. Journal of Psychology Research, 24 (7), 112–123. (in Ukrainian)
Ricoeur, P. (1983). Action, Story and History: On Re-reading The Human Condition. Salmagundi, 60, 60–72. (in English)
Smedes, L. B. (1984). Forgive and forget: Healing the hurts we don’t deserve. New York: Harper & Row. (in English)
Strelan, P., Covic, T. (2006). A Review of Forgiveness Process Models and A Coping Framework to Guide Future Research. Journal of Social and Clinical Psychology, 25(10), 1059–1085. doi: 10.1521/jscp.2006.25.10.1059 (in English)
Thompson, L. Y., Snyder, C. R., Hoffman, L., Michael, S. T., Rasmussen, H. N. et al.(2005). Dispositional forgiveness of self, thers, and situations. Journal of Personality, 73, 313–360. doi: 10.1111/j.1467-6494.2005.00311.x (in English)
VanderWeele, T. J. (2018). Is Forgiveness a Public Health Issue? American Journal of Public Health, 108(2), 189–190. doi: 10.2105/AJPH.2017.304210 (in English)
Wade, N. G., & Worthington, E. L. (2005). In search of a common core: a content analysis of interventions to promote forgiveness. Psychotherapy, 42, 160–177. doi: 10.1037/0033-3204.42.2.160 (in English)
Wiesenthal, S. (1969). The Sunflower: On the Possibilities and Limits of Forgiveness. New York: Shocken Books. (in English)
Worthington, E. L. Jr., Kurusu, T. A., Collins, W., Berry, J. W., Ripley, J. S., & Baier, S. N. (2000). Forgiving usually takes time: A lesson learned by studying interventions to promote forgiveness. Journal of Psychology and Theology, 28(1), 3-20. Retrieved from: https://psycnet.apa.org/record/2000-15404-001 (in English)
Worthington, E. L., & Sandage, S. J. (2016). Forgiveness and Spirituality in Psychotherapy: A Relational Approach. Washington, DC: American Psychological Association. (in English)
Worthington, E. L. Jr., Witvliet, C. V. O., Pietrini, P., & Miller, A. J. (2007). Forgiveness health, and well-being: A review of evidence for emotional versus decisional forgiveness, dispositional forgiveness, and reduced unforgiveness. Journal of Behavioral Medicine, 30, 291–302. (in English)