Травма як соціальний діагноз Українського суспільства Наукова доповідь на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Український соціум: політико-психологічний вимір зміни поколінь»

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Олена Суший

Анотація

 


Актуальність дослідження визначається відсутністю фундаментальних наукових розробок, присвячених осмисленню колективної травми як довгострокового кумулятивного процесу, що виник у результаті масштабних трансформацій: історичних, соціальних, політичних, культурних тощо, що складає особливий вектор аналізу соцієтальної динаміки та прогнозування сценаріїв розвитку соціальної ситуації.


Мета статті полягає у теоретичному та методологічному обґрунтуванні теоретичних положень, що розкривають зміст та сутність травми як багатовимірного феномену масової свідомості та соціального життя, як «місце», де перетинаються минуле, теперішнє та майбутнє, а також соцієтальної динаміки травми, що викарбовується у обрисах групової ідентичності, соціальних установок та цінностей, інституційних утворень і практик, та опановується спільнотою, що визначає сенс свого буття як нація і держава.


Методологія та наукові підходи. Дослідження грунтується на міждисциплінарному підході, що передбачає використання поєднання теоретичних концепцій та методів із різних галузей соціальних наук (політична теорія, соціологія, соціальна психологія) та інтеграцію результатів у рамках єдиної методології. Для вирішення поставлених завдань використовуються загальнонаукові методи теоретичного дослідження, а також методологічні можливості наукової інтерпретації для концептуального обґрунтування теоретичних положень та гіпотез дослідження.


Результати. Здійсненоо початкове узагальнення сучасних теоретичних уявлень щодо змісту, природи та сутності колективної травми, її впливу на масову (колективну) та індивідуальну свідомість. Вироблено робоче тлумачення концепту «колективна травма» як багатовимірного феномену масової свідомості та соціального життя, як «місця», де перетинаються минуле (історична травма), теперішнє (соціокультурна травма) та майбутнє (травма війни). Висловлено гіпотетичне методологічне припущення, що розуміння більш ширшого контексту колективної травми, саме як довгострокового кумулятивного процесу, що виник у результаті масштабних трансформацій: історичних, соціальних, політичних, культурних тощо, складає особливий вектор аналізу соцієтальної динаміки та прогнозування сценаріїв розвитку соціальної ситуації. Розроблено авторську методологію оцінювання ефектів травмівного досвіду, що сягають соцієтального – мета – рівня функціювання соціуму та впливають на його збереження, цілісність, згуртованість та відтвореність.


Практична значущість результатів дослідження. Обгрунтування властивостей травми як соцієтального феномену є необхідною складовою розробки теоретичних та практичних засад психологічного забезпечення соціального прогнозування, а саме в частині прогнозування актуальних та потенційних ризиків, викликів, бар’єрів в реальному контексті російсько-української війни, вирішення яких вимагатиме комплексних, у тому числі соціально-психологічних, технологій з опанування їх різноспрямованих «ефектів» у повоєнний час

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Суший, О. (2023). Травма як соціальний діагноз Українського суспільства: Наукова доповідь на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Український соціум: політико-психологічний вимір зміни поколінь». Проблеми політичної психології, 14(28), 62-78. https://doi.org/10.33120/popp-Vol14-Year2023-148
Розділ
Articles
Біографія автора

Олена Суший, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України

Доктор наук з державного управління, доцент, головний науковий співробітник лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень

Посилання

Hornostay, P. (2023). Psykholohiya kolektyvnykh travm: monohrafiya. Kropyvnytsʹkyy, Imeks-LTD. URL: https://lib.iitta.gov.ua/738684/
Sushyi, O. (2019). Natsiyetvorchyy protses u koordynatakh sotsiyetalʹnoyi kryzy v Ukrayini. Naukovi studiyi iz sotsialʹnoyi ta politychnoyi psykholohiyi, 43(46), 7-19.
Sushyi, O.V. (2014). Problema kolektyvnoyi travmy v ukrayinsʹkomu sotsiumi ta poshuk stratehiy yiyi opanuvannya. Naukovi zapysky IPiEND, 6(74), s. 18-32.
Sushyi, O. (2020). Ukrayinsʹka natsiya: mystetstvo tvorennya – filosofiya ruynuvannya: monohrafiya. Kropyvnytsʹkyy, Imeks-LTD.
Tytarenko, T.M. (2018). Psykholohichne zdorovʺya osobystosti: zasoby samodopomohy v umovakh tryvaloyi travmatyzatsiyi: monohrafiya. Kropyvnytsʹkyy: Imeks-LTD. URL: https://lib.iitta.gov.ua/711214/
Tytarenko, T. M. (2023). Voyenna povsyakdennistʹ: yak rozshyryty vikno mozhlyvostey dlya samovidnovlennya: Naukova dopovidʹ na metodolohichnomu seminari «Aktualʹni problemy okhorony psykhichnoho zdorovʺya ukrayinsʹkoho narodu u voyennyy i povoyennyy chas», 16 lystopada, 2023 r. Visnyk Natsionalʹnoyi akademiyi pedahohichnykh nauk Ukrayiny, 5(2), 1-5. URL: https://doi.org/10.37472/v.naes.2023.5224
Tytarenko, T., Larina, T. (2009). Zhyttyestiykistʹ osobystosti: sotsialʹna neobkhidnistʹ ta bezpeka. Kyyiv, Marych. URL: https://lib.iitta.gov.ua/9065/1/Zhiznestoykost_lichnosti.pdf
Erikson, K. T. (1976). Everything in its Path: Destruction of Community in the Buffalo Creek Flood. New York, Simon and Schuster.
Erikson, K. (1991). Notes on Trauma and Community. American Imago, 48(4), 455–472. URL: http://www.jstor.org/stable/26303923
Escueta, M. & Butterwick, S. (2012). The power of popular education and visual arts for trauma survivors’ critical consciousness and collective action. International Journal of Lifelong Education, 31(3), 325-340, DOI: 10.1080/02601370.2012.683613
Felman, S., Laub, D. (1992). Testimony: Crises of Witnessing in Literature, Psychoanalysis and History (1st ed.). Routledge. https://doi-org.ezproxy.library.sydney.edu.au/10.4324/978020370032
Hobsbawm, E. (1994). Age of extremes the short twentieth century 1914-1991. London : Michael Joseph
Martín-Baró, I. (1989). Political violence and war as causes of psychosocial trauma in el Salvador. International Journal of Mental Health, 18(1), 3-20. URL: http://www.jstor.org/stable/41344526.
Neal, A.G. (2017). National trauma and collective memory extraordinary events in the American experience, 2 editions. N.Y., Routledge
Reeder, L. & Gundogan, T. (ed.). (2022). Healing Collective Trauma. URL: https://irp.cdn-website.com/6d8925e5/files/uploaded/Healing-Collective-Trauma-2022.pdf
Shamai, M. (2015). Systemic interventions for collective and national trauma: Theory, practice, and evaluation. New York, NY and London: Routledge. URL: https://www.taylorfrancis.com/books/mono/10.4324/9781315709154/systemic-interventions-collective-national-trauma-michal-shamai
Sztompka, P. (2000). The Ambivalence of Social Change Triumph or Trauma? Polish Sociological Review, 131, 275–290.
Trauma, history, philosophy: with feature essays. (2007) / Márkus, G., Heller, A., Freddi, J., Noonan, M. & Sharpe, M. Newcastle: Cambridge Scholars Pub.
Van der Kolk, B. A. (2014). The body keeps the score: Brain, mind, and body in the healing of trauma. Viking.
Volkan, V. (1997). Bloodlines: from ethnic pride to ethnic terrorism. NY, Farrar Straus and Giroux.
Volkan, V. (2013), Large-Group-Psychology in Its Own Right: Large-Group Identity and Peace-making. Int. J. Appl. Psychoanal. Studies, 10: 210-246. https://doi.org/10.1002/aps.1368
Wimmer R. D. & Dominick J. R. (2014). Mass media research : an introduction (10th ed.). Wadsworth Pub.