Травма як соціальний діагноз Українського суспільства Наукова доповідь на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Український соціум: політико-психологічний вимір зміни поколінь»

Анотація

Актуальність дослідження визначається відсутністю фундаментальних наукових розробок, присвячених осмисленню колективної травми як довгострокового кумулятивного процесу, що виник у результаті масштабних трансформацій: історичних, соціальних, політичних, культурних тощо, що складає особливий вектор аналізу соцієтальної динаміки та прогнозування сценаріїв розвитку соціальної ситуації.

Мета статті полягає у теоретичному та методологічному обґрунтуванні теоретичних положень, що розкривають зміст та сутність травми як багатовимірного феномену масової свідомості та соціального життя, як «місце», де перетинаються минуле, теперішнє та майбутнє, а також соцієтальної динаміки травми, що викарбовується у обрисах групової ідентичності, соціальних установок та цінностей, інституційних утворень і практик, та опановується спільнотою, що визначає сенс свого буття як нація і держава.

Методологія та наукові підходи. Дослідження грунтується на міждисциплінарному підході, що передбачає використання поєднання теоретичних концепцій та методів із різних галузей соціальних наук (політична теорія, соціологія, соціальна психологія) та інтеграцію результатів у рамках єдиної методології. Для вирішення поставлених завдань використовуються загальнонаукові методи теоретичного дослідження, а також методологічні можливості наукової інтерпретації для концептуального обґрунтування теоретичних положень та гіпотез дослідження.

Результати. Здійсненоо початкове узагальнення сучасних теоретичних уявлень щодо змісту, природи та сутності колективної травми, її впливу на масову (колективну) та індивідуальну свідомість. Вироблено робоче тлумачення концепту «колективна травма» як багатовимірного феномену масової свідомості та соціального життя, як «місця», де перетинаються минуле (історична травма), теперішнє (соціокультурна травма) та майбутнє (травма війни). Висловлено гіпотетичне методологічне припущення, що розуміння більш ширшого контексту колективної травми, саме як довгострокового кумулятивного процесу, що виник у результаті масштабних трансформацій: історичних, соціальних, політичних, культурних тощо, складає особливий вектор аналізу соцієтальної динаміки та прогнозування сценаріїв розвитку соціальної ситуації. Розроблено авторську методологію оцінювання ефектів травмівного досвіду, що сягають соцієтального – мета – рівня функціювання соціуму та впливають на його збереження, цілісність, згуртованість та відтвореність.

Практична значущість результатів дослідження. Обгрунтування властивостей травми як соцієтального феномену є необхідною складовою розробки теоретичних та практичних засад психологічного забезпечення соціального прогнозування, а саме в частині прогнозування актуальних та потенційних ризиків, викликів, бар’єрів в реальному контексті російсько-української війни, вирішення яких вимагатиме комплексних, у тому числі соціально-психологічних, технологій з опанування їх різноспрямованих «ефектів» у повоєнний час