Інфодемія як форма конкуренції проблем на публічних аренах

Анотація

Актуальність. Статтю присвячено аналізу інфодемії як особливого ефекту комунікативної сфери суспільства, що супроводжує спалах коронавірусної хвороби. Інфодемія тлумачиться як наслідок надмірного виробництва інформації, продукування значної кількості недостовірної та емоційно забарвленої інформації, що утруднює формування адаптивних стратегій поведінки.

Мета статті – висвітлення взаємовпливів технічних, психологічних та соціальних чинників, сукупна дія яких призвела до панівного статусу цієї інформації на публічних аренах.

Результати. Шляхом теоретичного аналізу визначено, що гіперінфляція дискурсів у цифровому просторі є істотним чинником дестабілізації психічних і психологічних станів особистості. Останнє призвело до значних змін у порядку соціальності, оскільки послабило владу дискурсів офіційних інститутів, поставило під сумнів їхнє право претендувати на істину та знизило можливості ефективного врегулювання ситуації. Брак довіри щодо компетентності професійних релевантних інституцій (недовіра до дій системи охорони здоров’я, до можливості політичної та економічної стабілізації в країні тощо) результував у масове знецінення об'єктивної або фактичної інформації (наприклад, про джерела та засоби поширення хвороби). Водночас в умовах самоізоляції потужним каналом поширення інформації (як достовірної, так і недостовірної) стали горизонтальні зв’язки між членами суспільства, а внаслідок специфіки функціонування цифрового комунікативного простору та високого емоційно нестабільного фону в суспільстві істотно зменшилися можливості самоконтролю й самоцензури інформації, яка передається. Показано, що наскрізним соціальним процесом, який призводить до появи інфодемії, є «криза довіри», оскільки некогерентність інформації, що походить із різних джерел, знищує дискурсивну межу між правдою і фейком, а дискредитація символічної влади інтелектуалів на підтримання порядку соціальності призводить до посилення інфантильних протестів у соціумі.