Можливості та обмеження суб’єктного підходу до прогнозування процесів суспільного розвитку

Анотація

Актуальність дослідження визначається дефіцитом підходів у соціальному прогнозуванні, які б базувалися на психологічних механізмах і детермінантах макросоціальних процесів. Аналізується суб’єктний підхід до прогнозування процесів суспільного розвитку, згідно з яким суб’єктом будь-яких соціальних змін є людина як член цього соціуму, а напрям суспільного розвитку безпосередньо визначається змістами психічного життя членів певного суспільства.

Метою статті є обґрунтування релевантності цього підходу, а також визначення його методологічних можливостей та обмежень.

Методологія і наукові підходи. На основі аналізу літературних джерел виокремлено дві теоретико-методологічні позиції, які опонують вихідним положенням суб’єктного підходу до прогнозування суспільного розвитку. Перша з них пов’язана із твердженням про соціальний детермінізм людської поведінки, друга – із твердженням про іманентний індетермінізм людської поведінки. Обґрунтовується правомірність застосування суб’єктного підходу до прогнозування суспільного розвитку попри зазначені позиції.

Результати. На основі теоретичного аналізу виокремлено низку методологічних проблем, які призводять до обмежень у застосуванні суб’єктного підходу до прогнозування суспільного розвитку. По-перше, це надзвичайна складність соціальних систем, наслідком чого є редукціонізм при побудові прогностичних моделей. По-друге, це нечутливість зазначеного підходу до впливу на суспільний розвиток зовнішніх чинників. По-третє, це непередбачуваність креативних рішень, які задають зону невизначеності в соціальному прогнозуванні. Показано, що широкі можливості для застосування суб’єктного підходу представлено в царині сценарного прогнозування та в моделюванні процесів суспільного розвитку. Описано побудовані в межах цього підходу моделі суспільного розвитку та отримані на їхній основі прогнози щодо напрямів розгортання історичного процесу.