Історико-культурна картина світу та історична травма українців
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Актуальність дослідження полягає у важливості відновлення автентичної історії України в контексті загальноєвропейської історії, реабілітації зруйнованої історико-культурної картини світу українців, щоб зробити її надбанням історичної пам’яті та національної ідентичності.
Мета статті полягає в обґрунтуванні поняття історико-культурної картини світу; з’ясуванні зв’язків історичної та культурної ідентичностей з генезисом історичних та культурних травм українців; окресленні можливих шляхів зцілення від наслідків даного типу колективної травми.
Методологія та наукові підходи. В роботі використаний історико-психологічний та політико-психологічний аналіз джерел, що містять історичний досвід колективних травм; було охоплено щонайменше тисячолітній період історії України та інших народів.
Результати. Історико-культурна картина світу – це система індивідуальних та колективних усталених уявлень, міфів, сюжетів художніх творів та інших продуктів психіки щодо історії в цілому з наголосом на ієрархічну систему історії культури. Через відносини України з Московією відбувалось привласнення української історії та культури, утиски мови. В результаті цього була суттєво деформована історико-культурна картина світу українців, що є особливою і практично недослідженою історичною травмою. Її наслідками є руйнування історичної пам’яті, історичної та культурної ідентичностей, часткова історична амнезія українців, формування комплексу національної меншовартості. Цей історичний контекст певним чином вплинув на російсько-українську війну. Історичні травми України могли стати травмами, несумісними з життям з ризиком зникнення її як історичного суб’єкта – втратою національної ідентичності та історичної пам’яті. В роботі даються характеристики російської та української історичних картин світу, їх значення для історії та сьогодення.
Практична значущість, висновки та перспективи. Відновлена історико-культурна картина світу сприятиме утвердженню України в смисловому полі демократичної цивілізації і позбавить агресію Росії основного сенсу, що допоможе остаточно перемогти її в інформаційній війні. На рівні суспільства це створить сприятливу соціально-психологічну атмосферу, в якій стане можливою терапія наслідків колективних травм. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці соціально-психологічної концепції історико-культурної картини світу та методів її формування.
Завантаження
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Brekhunenko, V. (2017). Viyna za svidomistʹ. Rosiysʹki mify pro Ukrayinu ta yiyi mynule. [War for consciousness. Russian myths about Ukraine and its past]. Kyiv: Publ. Brehunenko N. A.
Holovatyi, M. F. (2006). Politychna mifolohiya: Navchalʹnyy posibnyk. [Political mythology: A study guide]. Kyiv: IAPM.
Gornostai, P. P. (Ed.) (2014). Psykholohiya hrupovoyi identychnosti. [Psychology of group identity]. Kyiv: Millennium.
Gornostai, P. (2023). Psykholohiya kolektyvnykh travm: monohrafiya. [Psychology of collective traumas: monograph]. Kropyvnytskyi: Imex-Ltd. https://lib.iitta.gov.ua/738684/
Herchanivsʹka, P. E. (2021). Istorychna identychnistʹ v systemi koordynat svitovoho rozvytku. [Historical identity in the coordinate system of world development]. Visnyk Natsionalʹnoyi akademiyi kerivnykh kadriv kulʹtury i mystetstv – Bulletin of the National Academy of Culture and Arts Managers, 3, 3–7.
Kalyuzhnyy, YE. (Contrib.) (2021). Moskva – Tretiy Rym. Pokhodzhennya mifu. [Moscow is the Third Rome. The origin of the myth]. Kyiv: Smoloskyp.
Nahorna, L. P. (2012). Istorychna pamʹyatʹ: teoriyi, dyskursy, refleksiyi. [Historical memory: theories, discourses, reflections]. Kyiv: Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the NAS of Ukraine.
Svatko, Y. I. (2019). Kulʹturno-symvolichna kartyna svitu yak predmet vlasne filosofsʹkoyi refleksiyi u svitli proektu vidtvorennya istoriyi Yevropy v «kartynno» uvyraznenykh ontolohiyakh. [The cultural and symbolic picture of the world as a subject of proper philosophical reflection in the light of the project of reproducing the history of Europe in "pictorially" expressed ontologies]. Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiya ta relihiyeznavstvo – NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, 4, 40–57.
Symonenko, S. M. (2011). «Obraz svitu» ta «kartyna svitu» yak determinanty indyvidualʹnykh stratehiy vizualʹno-myslennyevoyi diyalʹnosti sub`yekta. [“Image of the world” and “picture of the world” as determinants of individual strategies of the subject's visual-thinking activity]. Nauka i osvita, 9, Spetsvypusk: Proekt «Kohnityvni protsesy ta tvorchistʹ» – Science and education, 9, Special issue: Project “Cognitive processes and creativity”, 234–243.
Sushyy, O. (2023). Travma yak sotsialʹnyy diahnoz Ukrayinsʹkoho suspilʹstva. [Trauma as a social diagnosis of Ukrainian society]. Problemy politychnoyi psykholohiyi – Problems of Political Psychology, 14(28), 62–78. https://doi.org/10.33120/popp-Vol14-Year2023-148
Khanin, Volodymyr (2015). Yak formuvalasʹ izrayilʹsʹka identychnistʹ (lektsiya). [How Israeli identity was formed (lecture)]. Zbruch, 15.07.2015. https://zbruc.eu/node/39033
Shvyrkov, O. (2010). Kartyna svitu ta politychna diya. [The picture of the world and political action]. Politychnyy menedzhment – Political Management, 5, 38–49.
Berger, S. (2022). History and Identity. Cambridge: Cambridge University Press.
Bloxham, D. (2020). History, Identity, and the Present. In D. Bloxham, History and Morality (pp. 251–290). Oxford, Oxford Academic, https://doi.org/10.1093/oso/9780198858713.003.0005
Davies, M. L. (2006). Legitimate illusions: a critique of the concept of historical identity. Human Affairs, 16, 37–50.
Dube, S. (2002). Historical Identity and Cultural Difference: A Critical Note. Economic and Political Weekly, 37(1), 77–81. http://www.jstor.org/stable/4411571
Funkenstein, A. (1989): Collective Memory and Historical Consciousness. History and Memory, 1.1, 5–26.
Hiio, T. (2019). On the Historical Identity of Estonians and the Politics of Memory in Estonia. Institute of National Remembrance Review, 1, 66–115.
Himka, J.-P. (2006). The Basic Historical Identity Formations in Ukraine: A Typology. Harvard Ukrainian Studies, 28(1/4), 483–500. http://www.jstor.org/stable/41036976
Hite, K. (2011). Historical Memory. In B. Badie; D. Berg-Schlosser; L. Morlino (Eds.), International Encyclopedia of Political Science (pp. 1078–1082). Thousdand Oaks, Calif.: Sage Publications.
Joseph, J. E. (2012). Cultural Identity. In C. A. Chapelle, M. Verspoor, and F. Boers (Eds.) The Encyclopedia of Applied Linguistics. Oxford, UK: Wiley-Blackwell.
Kane, M. (1982). Cultural identity: a historical perspective. Educafrica, 8, 129–135.
Pajak, A. F. (2022). Historical Identity and Sustainability as Tools for Historical Inquiry. In A. Courtney-Dattola (Ed.), Handbook of Research on Adapting Remote Learning Practices for Early Childhood and Elementary School Classrooms (pp. 276–300). IGI Global. https://doi.org/10.4018/978-1-7998-8405-7.ch016
Rodin, D. (1998), Cultural-Historical and Political Identity. Politika misao, 35(5), 83–88.
Ruutsoo, R. (1995). The perception of historical identity and the restoration of Estonian national independence. Nationalities Papers, 23(1), 167–179. https://doi.org/10.1080/00905999508408358
Volkan, V. D. (2001). Transgenerational Transmissions and Chosen Traumas: An Aspect of Large-Group Identity. Group Analysis, 34(1), 79–97. https://doi.org/10.1177/05333160122077730