Психологічний підхід до прогнозування макросоціальних процесів: п’ятифакторна модель суспільного розвитку
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Актуальність. Прогнозування розвитку великих спільнот як у класичній, так і в сучасній науці здійснюється переважно на основі теоретично побудованих моделей суспільного розвитку і передбачає виокремлення глобальних закономірностей і чинників історичного процесу. Недоліком таких моделей з практичної точки зору є те, що вони не розраховані на прогнозування особливостей розвитку того чи іншого суспільства в обмежені проміжки часу.
Тому метою цієї статті було розроблення прогностичної моделі, яка давала б змогу визначати характер розвитку конкретного соціуму на короткострокову і середньострокову перспективу.
Методологія. Вихідним теоретико-методологічним базисом дослідження стало положення про те, що суб’єктом суспільного розвитку є людина як член соціуму і саме змістами її психічного життя задається напрямок цього розвитку.
Результати. На основі цього положення за допомогою теоретичного аналізу виокремлено п’ять факторів, за якими може бути визначено вектор розвитку певного суспільства. Це, по-перше, уявлення про бажаний стан соціуму, притаманні членам цього соціуму; по-друге, їхній локус контролю в політичній сфері; по-третє, їхній рівень політичної компетентності; по-четверте, їхній рівень ресурсного забезпечення, необхідний для досягнення бажаного стану соціуму; і, по-п’яте, чисельність соціальних груп, які поділяють ті чи інші уявлення про бажаний стан соціуму. Для здійснення прогнозування в просторі суб’єктивних моделей соціуму для кожної такої групи будується вектор, напрямок якого задається бажаним станом соціуму, а величина – середнім показником локусу контролю, середнім показником політичної компетентності та рівнем ресурсного забезпечення, притаманними цій групі. Сума отриманих векторів дає змогу визначити загальний вектор розвитку суспільства.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Завдяки побудованому в такий спосіб прогнозу можна описувати загальні тренди і сценарії розвитку певного соціуму. При цьому релевантність прогнозу обмежується середньостроковою перспективою, що пов’язано з умовою константності значень, отриманих за всіма п’ятьма факторами прогностичної моделі. Операціоналізація цієї моделі становить перспективу подальшої роботи.
Завантаження
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Huber, B. J., & Bell, W. (1971). Sociology and the emergent study of the future. The American Sociologist, 6, 287-295.
Rotter, J. B. (1954). Social learning and clinical psychology. NY: Prentice-Hall.
Toffler, E. (2004). Tret'ya volna [Third wave]. M.: AST.
Zhovtianska, V. V. (2020). Psykholohiya reprezentatsiy diysnosti [The psychology of reality representations]. К .: Talkom.
Zhovtianska, V. V. (2021). Psykholohichni zasady modelyuvannya yak metodychnoho napryamu sotsialʹnoyi prohnostyky [Psychological principles of modeling as a methodological direction of social prognosis]. Naukovi studiyi iz sotsialʹnoyi ta politychnoyi psykholohiyi [Scientific Studies in Social and Political Psychology], 48 (51).